Відповідальність за порушення антикорупційного законодавства

Роз’яснення та публікації (Протидія корупції)

Боротьба із корупцією – чи не найактуальніше завдання державної політики в останні роки. Ми бачимо як активно почала працювати «машина» притягнення до відповідальності посадовців за правопорушення у сфері корупції.

Поле боротьби із корупцією є досить широким та охоплює майже всі види юридичної відповідальності. При цьому, на ділі не всі дії посадових осіб, поставлені їм у вину, дійсно містять склад правопорушення або злочину. Тому не завжди складений протокол або відкрита кримінальна справа у сфері корупції має наслідком притягнення особи до відповідальності. Однак потенційні негативні наслідки для подальшої кар’єри в будь-якому випадку є досить високими.

В залежності від виду та масштабу корупційного діяння, відповідальність може бути чотирьох видів:

кримінальна (покарання у виді позбавлення або обмеження волі, штрафу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю);
адміністративна (стягнення у виді штрафу, конфіскації, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю);
дисциплінарна (стягнення у виді догани або звільнення);
цивільно-правова (відшкодування збитків, стягнення необґрунтованих активів).

З урахуванням положень ст. 61 Конституції України, слід зауважити, що до особи, винної в учиненні корупційного чи пов'язаного з корупцією правопорушення, може бути одночасно застосовано кілька видів відповідальності за те саме діяння, але за винятком поєднання кримінальної та адміністративної відповідальності, оскільки два останні види мають однакову юридичну природу.

Розмежовуючи правопорушення у сфері корупції, законодавець використовує два терміни: «корупційні правопорушення» та «правопорушення, пов’язані із корупцією».

Корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Правопорушення, пов’язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Корупційне правопорушення обов’язково містить ознаки корупції (зокрема, використання службових повноважень з метою отримання неправомірної вигоди). За вчинення корупційного правопорушення передбачено притягнення до кримінальної відповідності.

До найпоширеніших корупційних правопорушень можна віднести, зокрема:

зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України);
прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст.368 КК України );
пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК України).

В залежності від складу кримінального правопорушення покарання варіюються від штрафу до позбавлення волі строком на 15 років. У багатьох випадках додатковим покаранням виступає позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та конфіскація майна.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Цей вид юридичної відповідальності застосовують лише до правопорушень, пов'язаних із корупцією, тоді як застосування його до корупційних правопорушень не передбачено.

Правопорушення, пов’язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, однак порушує встановлені антикорупційним законодавством обмеження та заборони. За вчинення таких правопорушень передбачено як притягнення до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності. Все залежить від ступеня суспільної небезпечності діяння.

Адміністративні правопорушення законодавець виділив в окрему главу – 13-А (адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Глава 13-А КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за корупційні правопорушення, включаючи порушення обмежень щодо сумісництва (ст. 172-4), отримання подарунків (ст. 172-5), фінансового контролю (ст. 172-6), врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7), незаконне використання інформації (ст. 172-8) та невжиття заходів протидії корупції (ст. 172-9).

До всіх без винятку правопорушень, пов'язаних із корупцією, підлягає застосуванню адміністративне стягнення у вигляді штрафу, мінімальний розмір якого варіюється від 50 неоподатковуваний мінімум доходів громадян до 2500 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Більшість санкцій цих статей передбачає також застосування до порушника додаткового виду адміністративного стягнення у вигляді конфіскації грошей (винагороди, доходу), одержаних внаслідок адміністративного правопорушення, та/або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання своїх повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Законодавством України передбачено також застосування до осіб, які вчинили корупційні чи пов'язані з корупцією правопорушення, цивільно-правової відповідальності, яка може настати лише в разі, якщо вчинені правопорушення спричинили негативні цивільно-правові наслідки у вигляді заподіяння матеріальної чи моральної шкоди.

Порядок застосування такої відповідальності врегульовано Цивільним і Цивільним процесуальним кодексами України.

Питання щодо притягнення особи до цивільно-правової відповідальності за корупційні правопорушення вирішується у судовому порядку шляхом предявлення цивільного позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення у дохід держави.

Особливістю у таких справах є відсутня презумпції невинуватості. Тобто, тягар доведення законності набуття активів у цивільному процесі покладається на посадовця.

Ініціювати цивільний процес може прокурор Спеціальної антикорупційної прокуратури, а якщо відповідачами є самі працівники антикорупційних органів – прокурори офісу Генерального прокурора.

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Дисциплінарна відповідальність настає за порушення службової етики, недотримання обмежень або вимог антикорупційного законодавства, є цілком самостійним видом юридичної відповідальності. Вона має свої власні підстави, свою процедуру, свої стандарти та механізми доведення підстав, винуватості особи, інших обставин справи, належним чином визначених суб’єктів накладення стягнень тощо. Тому для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за підставами, не пов’язаними із наявністю певного рішення суду, абсолютно не потрібно очікувати завершення проваджень чи справ, отримувати чиїсь висновки.

Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про запобігання корупції" встановлено, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак до якої судом не застосовано покарання або на яку не накладено стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, що пов'язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Частиною 3 статті 65 Закону передбачено, що за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства, з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог Закону в інший спосіб, рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи норми Антикорупційної програми Служби відновлення та Кодексу етичної поведінки до правопорушень, пов’язаних з корупцією, за вчинення яких працівника Служби відновлення може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності можна віднести (не є виключним):

Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища;
Обмеження щодо одержання подарунка;
Обмеження спільної роботи близьких осіб;
Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;
Порушення правил етичної поведінки;
Розголошення інформації про викривача;
Невиконання вимог розгляду анонімного повідомлення;
Відсутність негайного реагування у вигляді письмового повідомлення про вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

До дисциплінарної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення винні особи притягаються на підставі норм Кодексу законів про працю України. За вказані порушення до особи може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.

Особливістю такого виду відповідальності є те, що вирішення питання про застосування дисциплінарного стягнення до особи, винної в учиненні дисциплінарного проступку, покладено не на суд (як в інших видах юридичної відповідальності), а на керівника установи (особу, у якої правопорушник перебуває в безпосередньому підпорядкуванні по службі) і це рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності оформлюють відповідним наказом.

ЩО ТАКЕ «РЕЄСТР ПОРУШНИКІВ» ТА ХТО ДО НЬОГО ПОТРАПЛЯЄ

Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень щодо яких судами прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили, а також відомості про накладення дисциплінарних стягнень за корупційні правопорушення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення.

Кого заносять до так званого «Реєстру корупціонерів»?

Це електронна база, яку веде Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). У ній — дані про українців (як фізичних осіб, так і юридичних компаній), які порушили антикорупційне законодавство з 2012 року. Інформація надходить із судових рішень, дисциплінарних наказів роботодавців та інших джерел.

Тут міститься понад 55 тисяч записів, більшість з яких стосуються адміністративних порушень.

Реєстр містить дані про осіб яких засуджено за кримінальні злочини.

Найбільше записів у реєстрі — за адміністративні порушення. Наприклад:

не повідомили про конфлікт інтересів;
порушили правила отримання подарунків;
несвоєчасно подали декларацію (найпоширеніший випадок).

Такі правопорушення, зазвичай, караються невеликим штрафом, проте навіть після його сплати дані особи опиняються в Реєстрі нарівні з тими, кого засуджено за тяжкі кримінальні порушення, пов’язані з корупцією (хабар, підкуп, привласнення або розтрату майна, зловживання службовим становищем, підробку документів і печаток тощо).

Ще один тип — дисциплінарні порушення. Тут немає штрафів чи суду, але достатньо службового покарання (догана або звільнення), щоб дані про людину потрапили до Реєстру.

Цей реєстр використовують, щоб перевірити людей, які хочуть обійняти посади з високим корупційним ризиком. Також даними користуються роботодавці, держустанови, бізнес і громадські організації.

Чим загрожує перебування в Реєстрі?

Хоча наявність запису в Реєстрі не завжди забороняє працювати, роботодавці можуть відмовити в працевлаштуванні через «корупційне минуле». Це часто буває вирішальним фактором, особливо під час конкурсів на посади чи участі в наглядових радах.

Якщо компанія фігурує в Реєстрі, її можуть відсторонити від участі в тендерах за державні кошти. А люди, які отримали судове рішення за корупцію, не можуть працювати на держслужбі щонайменше три роки, або взагалі – залежно від рішення суду.